ЧОМУ САМЕ ЧИННІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ — У ФОКУСІ ФОНДУ
Коли говорять про підтримку ветеранів, найчастіше уявляють людину, яка вже повернулась зі служби до цивільного життя. Але станом на весну 2026 року в Україні понад 1,8 млн ветеранів і ветеранок — і переважна їх частина досі на етапі служби. Це найчисленніша група, і водночас — найменш забезпечена підтримкою.
ДВА СПОСОБИ ДИВИТИСЯ НА ПОТРЕБИ ВЕТЕРАНІВ
Ми спираємось на дві моделі, які вже усталились у ветеранській спільноті й державній політиці.
Добробут — сукупність чинників, що впливають на якість життя людини: здоров’я (фізичне й психічне), стосунки (сім’я, побратими і посестри, цивільне оточення), покликання (освіта, робота чи інша значуща діяльність), матеріальні потреби та безпека, житло й фізичне середовище, життєві навички та духовність.
Шлях ветерана — послідовність етапів, які проходить військовий: служба, резерв, лікування, підготовка до звільнення, повернення в громаду, можливе повторне залучення до війська. На кожному етапі — свій набір потреб у межах добробуту.
Разом ці моделі показують: підтримка не може бути одноразовою чи однаковою для всіх. Вона має відповідати конкретному етапу шляху — інакше або пропускає критичні моменти, або перевантажує систему, коли всі потреби «звалюються» водночас.
ЧОМУ НЕ ПРАЦЮЄ ЛОГІКА «СЛУЖБА ЗАКІНЧИЛАСЬ — ПОЧАЛАСЬ РЕІНТЕГРАЦІЯ»
Класична ветеранська політика зазвичай виходить з простого поділу: людина завершує службу, і починається реінтеграція. В Україні цей поділ складніший. Поки триває війна, служба, резерв і повторні переходи між військовим і цивільним середовищем залишаються довготривалою частиною шляху ветерана — етапи накладаються один на одного, а не змінюють один одного по черзі.
Тому найбільша за чисельністю група — це не ветерани, які вже вийшли зі служби, а чинні військовослужбовці. І саме тут — найменше уваги: за нашими спостереженнями, міжнародні донори рідше мають мандат чи фокус на підтримці саме цієї категорії, хоча вона й найчисельніша.
СВІДОМИЙ ВИБІР НІШІ
Фонд свідомо фокусується на найгостріших і найменш профінансованих ділянках шляху: службі, виході зі служби та перших роках повернення в громаду.
Саме для цього ми будуємо програму «Стандарт турботи» і її Школу служб супроводу — інструмент підтримки для тих, хто ще на службі, і для людей поруч, які знають це середовище зсередини.
