ЗДОРОВʼЯ ПІД ЧАС СЛУЖБИ: ЧОМУ ЦЕ ДОВГОСТРОКОВА АМБІЦІЯ U4HEROES

Україна переживає найбільшу мобілізацію збройних сил у своїй історії і наймасштабнішу війну у світі. Сотні тисяч людей несуть службу в умовах хронічного стресу, фізичних навантажень, бойових травм і обмеженого доступу до медичної допомоги.

І при цьому ми майже нічого системно не знаємо про те, як ця служба впливає на здоров’я тих, хто її несе.

Проблема поза статистикою

Система військово-лікарських комісій, яка мала б відстежувати стан здоров’я військовослужбовців, працює погано. Клінічні протоколи здебільшого запозичені з цивільної медицини або скопійовані з іноземних стандартів — без адаптації до реалій війни. Рішення про здоров’я особового складу часто приймаються інтуїтивно, а не на основі доказів.

А досвід лікарів, психологів і медиків, які щодня працюють у зоні бойових дій, ніде не збирається і не аналізується — він просто зникає разом із людьми, які його накопичили.

Увага, дослідження й фінансування переважно йдуть на здоров’я ветеранів уже після демобілізації. А те, що відбувається з людиною, поки вона в строю, залишається «білою плямою». Держава діє майже бінарно: боєць або «придатний» — і тоді його хронічні проблеми ігноруються, або «непридатний» — і система списує його разом з усім унікальним досвідом.

Наш фокус: здоровʼя тих, хто ще на службі

U4Heroes вирішили зосередитися саме на цій прогалині — на здоров’ї військовослужбовців під час активної служби, а не тільки після неї. Це принципова позиція, бо саме тут майже немає ані даних, ані підтримки.

Ми плануємо працювати на перетині трьох речей:

• дослідженні й поширенні знань, які реально працюють;
• адвокатуванні впроваджень цих знань на рівні держави й галузі;
• фінансуванні конкретних послуг, яких людям не вистачає тут і зараз.

Серед тем, які нас турбують найбільше: психічне здоров’я в умовах бойових дій, хронічний біль і травми опорно-рухового апарату, які накопичуються роками, а також невидима травма війни — легка черепно-мозкова травма від контузій, яку часто не діагностують, хоча її наслідки — тінітус, порушення слуху й зору — лишаються назавжди.

Наш підхід

Ми не шукаємо теми, де вже є десятки донорів. Нам цікаві «білі плями» — складні, часто незручні питання від яких залежить здоров’я і виживання тисяч людей. Ми віримо, що один впроваджений протокол лікування чи один навчений фахівець можуть допомогти не одній людині, а тисячам — тому й обираємо працювати не тільки з окремими історіями, а із системою.

В основі — кілька простих принципів: жодне твердження без даних, готовність публікувати незручні результати, повага до військовослужбовця як до людини, а не статистичної одиниці.

Те, як ми подбаємо про здоров’я захисників зараз, визначить долі цілого покоління після війни.